Знайти друзів на початку навчального року

Пітер Карлсен: Це цілком нормально і стосується дуже багатьох батьків. З початком навчання в школі починається новий етап життя не тільки для дітей, а й для батьків. Цей новий етап також викликає у батьків занепокоєння: як їхня дитина пристосується до школи? Чи зможе вона відповідати шкільним вимогам? Чи буде їй комфортно в класі та чи знайде вона друзів? Чи зможе вона налагодити добрі стосунки з вчителями?

Багато дітей під час цього перехідного періоду також відчувають емоційну непевність, оскільки їхнє життя суттєво змінюється. Адже з’являється нове оточення, інші діти, нові правила, а також вчителі — важливі нові, незнайомі для них особи, до яких вони звертаються за підтримкою. Це є великим соціальним викликом! Цей перехідний період із відповідною адаптацією часто триває аж до осінніх або різдвяних канікул.

Звісно, у кожної дитини це відбувається по-різному і залежить, наприклад, від індивідуального темпераменту та впевненості в собі. Відмінності у розвитку — це нормально. Потрібен певний час, щоб налагодити довіру до нової ситуації та до людей, які стають для них опорою.

Деякі діти реагують скоріше обережно, інші, навпаки, — надто бурхливо. Важливо, щоб діти могли виявляти свої почуття і, в ідеалі, навіть називати їх. Тоді їм буде легше попросити про допомогу, коли вони відчують перевантаження — як у школі, так і вдома. Проте: більшість дітей з нетерпінням чекають на початок навчання в школі і з цікавістю ставляться до цього!

Емоційна нестабільність є цілком нормальним явищем для дітей на етапі адаптації. Вони часто реагують регресивно та емоційно повертаються до безпечної попередньої стадії розвитку. Зазвичай на цьому етапі діти шукають більше підтримки, тепла та опори у батьків. Це слід розцінювати дуже позитивно, оскільки таким чином вони подають сигнали своїм основним опікунам, які можуть належним чином зреагувати на їхні турботи.

Деякі діти стають більш тривожними, інші — агресивнішими, оскільки докладають у школі надзвичайно багато зусиль — як у пізнавальному, так і в соціальному плані. Явними тривожними сигналами є, наприклад, коли дитина

• заявляє, що не почувається комфортно в класі,  
• не хоче йти до школи вранці,  
• страждає від порушень сну
• або реагує психосоматичними скаргами (наприклад, головним болем або болем у животі).  

Ці сигнали часто є несвідомими та непрямо спрямовані до батьків, закликаючи їх надати допомогу та підтримку.

У разі появи очевидних тривожних сигналів батькам слід зв’язатися з класними вчителями (а також, за необхідності, із соціальними педагогами), щоб сформувати спільне розуміння ситуації. Підходи до вирішення проблеми та відповідні варіанти дій слід розробляти на основі спільного розуміння проблеми.

На мій погляд, вживати заходів слід тоді, коли протягом кількох днів поспіль у дітей спостерігаються сигнали — від легких до явних.

Важливо, щоб дитячий садок (для підготовки до переходу), батьки та школа утворили освітню спільноту, в якій кожен виконує свої завдання. Ефективна взаємодія між батьками та школою є особливо корисною, оскільки всі дорослі, які беруть участь у цьому процесі, можуть супроводжувати розвиток дітей зі своєї точки зору та обмінюватися думками.

Батьки можуть цілеспрямовано підтримувати свою дитину ще до початку навчання в школі. Особливу увагу слід приділяти зміцненню у дітей впевненості в собі та самодостатності. Основою для цього є надійні стосунки (прив’язаність) з батьками. 

Також дуже корисним є контакт із дитячими садками, оскільки там, у звичному середовищі, діти поступово навчаються розпізнавати свої емоції, а потім дедалі краще розвивають емпатію у взаємодії з іншими дітьми — це особливо важливо для єдиних дітей у сім’ї. Це часто відбувається за допомогою ігор, рольових ігор у невеликих групах тощо, завдяки чому формується почуття впевненості в собі та самовизначення. В ідеалі це ще більше підсилюється батьками, особливо коли дитячий садок і батьки мають можливість ефективно обмінюватися інформацією. 

У Північному Рейні-Вестфалії часто передбачається ранній контакт між дитячим садком та школою. Ці дні відкритих дверей або інші заходи для ознайомлення з майбутньою початковою школою є дуже корисними, оскільки діти вже заздалегідь переживають нову ситуацію, завдяки чому відчувають більшу впевненість, а страхи можна подолати ще до початку навчання. Це корисно й для батьків.

Багато батьків активно намагаються налагодити дружні стосунки. Це часто є корисним. Важливо, щоб у цей процес було залучено вашу дитину і, наприклад, у тісній згодi з нею створювалися ситуації «один на один» у безпечному середовищі. Оскільки діти дуже різні, цей процес може тривати довше. Часто спочатку важлива присутність основних опікунів.

Також корисним є раннє знайомство з різними груповими заняттями, такими як музичні та творчі гуртки, спортивні заходи тощо. Однак дітей необхідно залучати до вибору, і їм має бути весело, а також вони повинні самі хотіти відвідувати групу.

Незважаючи на всю зацікавленість батьків, їм обов’язково слід уникати тиску або прийняття рішень без урахування думки дитини. Це призвело б до ще більшої невпевненості та посилило б безпорадність дітей.

Батькам слід обговорити це з дитиною в спокійній обстановці обережно. Вони повинні серйозно ставитися до турбот дитини та виявляти повагу й розуміння. Добре, якщо батьки зможуть зберігати спокій і не драматизувати ситуацію. У такій ситуації дітям потрібні батьки, які нададуть підтримку та захист.

Часто позитивний ефект дає також те, коли батьки можуть розповісти про власний досвід у пом’якшеній формі з позитивним результатом. Можна підкреслити, що й інші діти відчувають невпевненість, навіть якщо це не помітно. 

Якщо ця стресова ситуація триває кілька днів або з’являються явні ознаки тривоги, психосоматичних розладів тощо, слід звернутися до класного керівника. Іноді після цього корисним є залучення шкільного соціального педагога.

Мені пригадується хороший приклад сором’язливої шестирічної учениці. Вона змогла розповісти батькам про своє відчуття відчуженості. Дівчинка разом із батьками підібрала іншу, також сором’язливу дівчинку, яка їй дуже сподобалася. Після цього батьки організували кілька зустрічей дівчаток, а згодом — і спільний шлях до школи. Обидві стали добрими подругами й разом почувалися сильнішими. Через місяць до них приєдналася ще одна дівчинка, і вони утворили міцну трійку. 

Якщо, незважаючи на численні зусилля, не відбудеться суттєвих змін на краще, професійна допомога, така як консультаційні центри та терапевтична підтримка (групова або індивідуальна терапія), може стати надійним підкріпленням.

Усі батьки можуть допомогти своїм дітям зміцнити їхній соціальний розвиток. Психічне здоров’я є основною передумовою для того, щоб знайти нових друзів у школі. 

Основою для цього є безпека прив’язаності вдома, завдяки якій у дитини може сформуватися загальна позитивна самооцінка та власна ідентичність. У цьому сенсі надзвичайно важливим є заохочення самостійності, оскільки саме так діти раз за разом відчувають свою ефективність. Батьки є незамінним прикладом соціально компетентної поведінки, адже діти вчаться у них слухати та вирішувати конфлікти. Зрештою, дитина має розвинути відчуття, що вона, така, яка є, «абсолютно нормальна». 

Вдома батьки можуть, насамперед, за допомогою різних ігор (ігор на відкриття, конструктивних ігор, рольових ігор) заохочувати своїх дітей ігровим шляхом практикувати активну взаємодію з «усім навколишнім світом». Таким чином може розвиватися особистість, а також зміцнюватися толерантність до фрустрації. Існує чіткий зв’язок між ігровою культурою, кращою успішністю у школі та розвитком соціальних компетентностей.

Загалом можна сказати, що впевнені в собі діти, які мають високий рівень самовизначення і завдяки цьому добре вміють ставити себе на місце інших дітей, здатні легко знаходити друзів навіть у незнайомій шкільній обстановці.